Як війна змінила українців: що кажуть соціологи

Директор Інституту соціології НАН України Євген Головаха розповів в інтерв’ю УП про те, як війна змінила українське суспільство, базуючись на результатах соціологічних опитувань.

Головаха зазначає, що, попри всі труднощі, українці відчувають оптимізм (три чверті вірять, що Україна буде жити краще, ніж зараз) і кожний другий українець вважає, що війна завершиться за рік.

Водночас він зауважує, що якщо війна затягнеться, це може суттєво позначитися на психологічному стані українців, які вже довго страждають від травми війни.

“Ми проводимо глибинні дослідження: які стреси, пов’язані з травмою війни, виникають. До повномасштабної війни 4% людей бачили кошмари постійно. А зараз – третина. Для мене це дуже яскрава характеристика сучасного психологічного стану.

За тестом, який у нашому інституті розробив заступник директора Сергій Дембіцький, рівень дистресу українців суттєво підвищився. Йдеться про постійний стрес, який руйнує здоров’я. Важко людині існувати з цим постійно.

У межах цього тесту раніше 10% відчували постійну тривогу. Знаєте, є люди, що живуть із постійними тривогами, жінки – частіше, чоловіки – рідше. А зараз таких 40%.

Дуже серйозний фактор – це смерті людей. Я пам’ятаю питання Київського міжнародного інституту соціології на початку осені 2022-го: “Чи є у вас серед близьких і знайомих люди, які загинули внаслідок війни?”. І вже тоді було 25%. А тепер уявіть, що в нас фактично в кожного будуть втрати рідних або друзів, і які стреси будуть пов’язані з цим”, – каже соціолог.

Але українці все ж зберігають психологічну стійкість і життєву витривалість, наголошує Євген Головаха.

За його словами, є кілька факторів, які будуть нейтралізувати страшний тиск війни.

Перше – це те, що українці зрозуміли: відбувається боротьба не за життєві блага, а за життя і свободу. А це головні цінності. Це те, за що люди готові страждати і вмирати.

Стаття по темі:  Пєсков пояснив мобілізацію протистоянням НАТО

Друге, що підтримує і буде підтримувати – те, що Україна стала центром світової цивілізації, її захисником, її форпостом, до якої ставляться з величезною повагою. Дивовижно піднялася повага українців до самих себе і до своєї держави.

Якщо ми не переможемо за рік, то українці скажуть: “Ну добре, ми не змогли їх зупинити за рік – зупинимо за два-три”. Бо виходу іншого не існує”, – каже Головаха.

Директор Інституту соціології НАН України вважає, що якщо ми поступово втрачатимемо території, це виснажуватиме наш дух. Це буде тригером, пояснює він.

Водночас, на його думку, якщо лінія фронту буде порівняно стабільна, тоді суспільство буде триматися з думкою: ми протримаємося, а потім перейдемо в наступ.

“На Західному фронті без змін” – отак, як французи тримали перед Парижем фронт, а потім все ж таки пішли в рішучий наступ проти німців і прорвали ту славетну лінію Гінденбурга. Ми повернемось до ідеї висидіти в окопах і прорвати лінію Пригожина. Варіант “без змін”, я вважаю, не буде для українців тригером для виснаження.

А от якщо є успіх на фронтах… Після Харківського наступу, звільнення Херсона просто злетіли настрої. Треба розуміти, що успіхи потрібні українцям як стимул для того, щоб іти на величезні жертви. В нашому моніторингу є таке запитання – майже дві третини українців готові терпіти проблеми стільки, скільки буде потрібно, до перемоги України у війні”, – пояснює науковець.

Головаха наголошує, що тільки 10% готові віддати територію за те, щоб припинилися бойові дії. Тому коли Зеленський відмовляється говорити з Путіним, це не його примха – це консолідована громадська думка. 

“Угорці чи італійці кажуть: зупиніть, і не будуть гинути люди. Ми ж розуміємо, що люди гинуть, ми втрачаємо своїх співвітчизників. Але спокуса зупинити [війну і піти на поступки] не відповідає громадській думці.

Стаття по темі:  Где использовать внутренние стеклянные перегородки

Росія на це і розраховує – що ми не витримаємо і скажемо: ми більше не можемо терпіти. Думаю, і західні лідери зрозуміли, що українці не можуть віддати землі, бо це їм не гарантує, що не заберуть інші. Ми розуміємо: де б не зупинились ми, вони ніколи не зупиняться.

Це ординська логіка імперської організації суспільства в РФ – вона не зупиняється. Наша перемога – це коли зміниться принцип організації цієї країни”, – каже Головаха.

Директор Інституту соціології НАН України не пристає до думки директорки Інституту демографії і соціальних досліджень Елли Лібанової про те, що після війни не буде передумов для збільшення народжуваності.

“Я вважаю, що після війни буде бебібум. Історичний досвід свідчить про те, що в країнах, які пережили війну, після її закінчення збільшується народжуваність.

У нас буде суттєве зменшення чисельності населення. Але я вважаю, значна частина повернеться з-за кордону. Половина тих, хто вимушений був виїхати. Ви подивіться на Київ березневий, коли взагалі вулиці були мертві, і Київ вже влітку: люди стали повертатись. До Харкова стали повертатись. Та вони і в Маріуполь би поверталися, якби була впевненість, що там можна жити.

Значна частина не уявляє свого життя без великої Батьківщини – тобто України, і без малої Батьківщини – свого села чи міста”, – вважає Головаха.

Share

You may also like...