Як радіопульт замінив солдата в окопі: еволюція мішеневих систем
Ще років 15 тому на українських військових стрільбищах все було по-старому. Солдат сидить в окопі біля мішені, чекає команди інструктора, піднімає мішень на паличці. Небезпечно, повільно, неефективно. Зараз це виглядає як динозаври.
Перехід на радіокеровані системи почався після 2014-го. Не масово, поступово – спочатку кілька полігонів, потім більше. А з 2022-го стало зрозуміло: це вже не модна іграшка, а необхідність.
Від дротів до радіохвиль
Перші спроби автоматизувати мішеневі установки були ще в СРСР. Електричні приводи, дротове управління. Теоретично непогано, але на практиці – суцільний біль.
Проводи постійно рвуться. То грунт поповзе, то снігоприбиральна техніка переїде, то просто від часу ізоляція потріскається. Ремонтувати довго, дорого. Плюс прокладка кабелів під землею – це вже стаціонарна конструкція, не перенесеш на інше місце швидко.
Радіоуправління все змінило. Ніяких дротів. Встановив установку, включив – працює. Треба перенести на інше місце? Без проблем, годину роботи максимум.
Частота 2,4 ГГц – та сама, що у Wi-Fi та Bluetooth. Добре вивчена, стабільна, не створює перешкод іншій техніці. Дальність до трьох кілометрів, чого з головою вистачає для будь-якого стрільбища.
Один оператор замість п’яти
Економіка проста. Старий підхід: п’ять солдатів сидять в окопах біля мішеней, ще один керує ними по рації. Шестеро зайнятих, і всі в зоні ризику.
Новий підхід: один оператор з пультом керує сотнею установок. П’ятеро солдатів звільнилися для інших завдань. Оператор у безпеці, за 300-400 метрів від зони стрільби.
Швидкість вища. Натиснув кнопку – мішень піднялась за 1-5 секунд залежно від моделі. Не треба чекати, поки солдат почує команду, відреагує, підніме палицю.
Можна створювати складні сценарії. Спочатку з’являються мішені 1, 3 і 5. Через дві секунди 2 і 4. Ще через три всі ховаються одночасно. Або в випадковому порядку, щоб стрілець не знав, де наступна з’явиться.
Різні моделі під різні завдання
Житомирська “Металоконструкція” не робить одну універсальну установку на всі випадки життя. Підхід інший – кілька моделей під конкретні завдання.
РМУ-Л – робоча конячка. Проста, надійна, недорога. Підходить для 80% вправ зі стрільби. Піднімає мішень за 5 секунд. Ідеально для масового навчання новобранців базовій стрільбі.
РМУ-П – для досвідченіших. Мішень не просто піднімається, а повертається на 90 градусів за півтори секунди. Імітує раптову появу противника з-за укриття. Тренує швидкість реакції і вміння вести вогонь по цілі, що з’являється несподівано.
РМУ-ЛН – “неваляшка”. Після влучення нахиляється і повертається назад. Відпрацювання стрільби по рухомих цілях. Боєць вчиться не просто влучити раз, а вести вогонь по цілі, що змінює положення.
РМУ-В – силовик. Витримує до 180 кг. Для великих щитів, імітаторів техніки. Коли треба тренувати роботу з протитанковими засобами – РПГ, ПТРК. Конструкція посилена, двигуни потужніші.
Самохідні ТИР-2 – це вже зовсім інший рівень. Їздять самі, швидкість до 10 км/год. Можна запрограмувати маршрут або керувати в реальному часі. Імітують рухому піхоту або легку техніку. Найскладніший тип мішені, для підготовки досвідчених стрільців.
Електроніка, яка не боїться погоди
Полігон – це не лабораторія. Дощ, сніг, грязь, пил, спека, мороз. Техніка має витримувати все.
Блоки управління захищені за стандартом IP65. Це означає: повна захист від пилу, захист від водяних струменів з будь-якого напрямку. Можна поливати з шланга – не зіпсується.
Корпуси герметичні, з’єднання на ущільнювачах. Електроніка залита силіконом додатково. Діапазон робочих температур від -30 до +50 градусів Цельсія.
Металоконструкції з антикорозійним покриттям. Не просто пофарбовані, а оброблені спеціальними складами. Може стояти під відкритим небом роками – іржі не буде.
Акумулятори теж захищені. Бокси пластикові, герметичні. Навіть якщо вода зверху поллється – всередину не потрапить.
Модернізація замість заміни
На полігонах досі стоять радянські установки. УМУ-Т-127 – їх десятки, можливо сотні по всій країні. Залізо добре, міцне. Може ще стільки ж прослужить. Проблема в електриці.
Старі електродвигуни, реле, дроти. Все це вже відпрацювало своє. Часті поломки, складний ремонт, дротове управління, яке постійно глючить.
Комплект модернізації вирішує проблему. По суті, беруть всю електронну начинку і замінюють на нову. Сучасні двигуни, блоки радіоуправління, датчики влучень, акумулятори або адаптер для мережі 127В.
Механічна частина залишається стара. Міцні рейки, напрямні, підшипники – все це не зношується десятиліттями. Навіщо міняти, якщо працює?
Економія відчутна. Нова установка може коштувати умовно 100 тисяч гривень. Модернізація старої – 30-35 тисяч. Функціонал практично той самий. Для військової частини з обмеженим бюджетом вибір очевидний.
Встановлення швидке. Два спеці за день роблять 2-3 установки. Полігон не треба зупиняти надовго.
Багатоканальне управління
Антенно-фідерний пристрій АФУ – звучить складно, але по суті це просто посилена антена для пульта управління.
Дозволяє керувати 12 каналами одночасно. Це означає 12 різних установок або груп установок. Інструктор сидить за пультом і керує цілим полігоном.
Можна розділити на сектори. Наприклад, канали 1-4 для першого взводу, 5-8 для другого, 9-12 для третього. Три групи тренуються одночасно, кожна зі своїм сценарієм.
Або зробити синхронізовані сценарії. Всі мішені одночасно піднялись, через 5 секунд сховались, через 3 знову з’явились, але в іншому порядку. Імітація атаки з різних напрямків.
Дальність роботи до 500 метрів. Для більших полігонів можна встановити кілька АФУ в різних точках, створити розподілену систему управління.
Статистика і аналітика
Датчики влучень – це не просто приємна додатова опція. Це інструмент для аналізу результатів.
Система фіксує кожне влучення. Можна подивитись: скільки разів стрілець влучив, скільки промахнувся, яка купчастість, який час реакції.
Дані записуються, можна переглянути потім. Інструктор аналізує, дає зворотний зв’язок бійцю. “Дивись, ти тут систематично проносиш праворуч. Працюй над цим”.
Для підрозділу можна відстежувати загальну статистику. Який відсоток влучень у взводу? Як змінюється з часом? Хто кращий стрілець? Хто потребує додаткового тренування?
Командування бачить об’єктивну картину підготовки. Не на словах, а в цифрах. Скільки годин налітано, яка результативність, яка динаміка. На основі цього можна приймати рішення про бойове застосування підрозділів.
Що далі
Технології не стоять на місці. Житомирська компанія експериментує з новими фішками.
Автономне живлення від сонячних панелей – для віддалених полігонів. Поставив установку в полі, сонце заряджає батареї. Не треба тягнути дроти або возити генератори.
Звукові імітатори пострілів і вибухів. Щоб не лише візуально, а й на слух відчувати бій. Психологічний фактор важливий.
Відеофіксація влучень. Камера знімає мішень, програма розпізнає, куди влучив снаряд. Можна буде переглянути вправу в записі, детально проаналізувати кожен постріл.
Інтеграція з системами віртуальної реальності. Боєць одягає окуляри, бачить не просто мішень, а реалістичну картинку бою. Комбінація реальної стрільби і віртуального середовища.
Всі ці речі зараз в стадії розробки або ранніх тестів. Що з цього зайде у серійне виробництво – покаже час. Але напрямок зрозумілий: більше автоматизації, більше аналітики, більше реалізму.
Міжнародний досвід
Радіокеровані мішеневі системи – не ноу-хау України. У багатих арміях світу це стандарт уже років 20.
Але український досвід унікальний тим, що це обладнання використовується в умовах реальної повномасштабної війни. Не на мирних навчаннях, а для підготовки бійців, які йдуть на фронт.
Це цінний досвід для всіх виробників. Виявляються слабкі місця, яких не побачиш на мирних полігонах. Відпрацьовуються нові методики використання.
І цей досвід може стати експортним продуктом. Багато країн цікавляться, як Україна готує свою армію. Обладнання, перевірене в реальній війні, – серйозна рекомендація.
Технічні деталі та контакти: metalokonstruktsiya.com.ua
