У Сассексі руйнується гігантський «палац», який мав бути більшим за Букінгемський – пише Novus News

У британській провінції інколи трапляються місця, які збивають з пантелику навіть досвідчених мандрівників. Серед зелених полів і лісосмуг графства Сассекс ховається незвична споруда — величезний маєток, що за задумом міг би змагатися за масштабами з найвідомішими королівськими резиденціями країни – це дослідили NovusNews. Про цю історію писали медіа, наголошуючи: якби будівництво довели до кінця, об’єкт цілком міг би виявитися більшим за Букінгемський палац.

Та замість завершеної резиденції сьогодні там стоїть недобудований гігант, який повільно перетворюється на руїну. Гамільтон-Палас — так називають цю споруду — вражає розмірами навіть у нинішньому стані, але водночас лякає тим, що роками залишається без господарського догляду. У результаті будинок, який мав стати символом розкоші, набув репутації «дому-привида» та проблемної точки на мапі регіону.

Мрія про «надпалац» у британському селі
Те, що зазвичай асоціюється з монархією й державним престижем, тут мало стати приватним проєктом. Ідея будувати настільки масштабний маєток саме в сільській місцевості виглядає як демонстрація амбіцій: мовляв, навіть поза Лондоном можна створити щось грандіозне, майже королівського рівня.
За наявними даними, роботи над цією резиденцією стартували ще у 1985 році. Будівництво замовив бізнес-магнат і мультимільйонер Ніколас ван Гогстратен, і проєкт, за чутками, тягнувся десятиліттями. Проте час не зіграв на користь задуму: споруда так і не стала повноцінним домом, а її нинішній вигляд більше нагадує пам’ятник незавершеним планам.
Попри те, що Гамільтон-Палас фактично є незакінченою руїною, він не перестає дивувати. Масштаб будівлі, її «палацова» ідея та контраст із навколишнім ландшафтом роблять об’єкт помітною, хоч і суперечливою, місцевою «пам’яткою».

Хто стояв за проєктом
Власник і замовник будівництва, Ніколас ван Гогстратен, — постать, довкола якої давно сформувався неоднозначний інформаційний фон. У публікаціях наголошували, що він походив із робітничої сім’ї в Сассексі, але дуже рано зміг заробити великі гроші: повідомлялося, що мільйонером він став у 22 роки.
У період найбільшого успіху його статки оцінювали приблизно у 800 мільйонів фунтів стерлінгів. Однак у новіших оцінках звучала значно менша цифра — близько 25 мільйонів фунтів щодо сімейного статку. Це підкреслює, наскільки мінливою може бути фінансова «вага» навіть дуже впливових людей.
Додаткової напруги цій історії додає й те, що Ван Гогстратена згадували у зв’язку зі скандальними судовими справами. А ще — те, що, за словами журналістів, Гамільтон-Палас ніколи не був заселений. У матеріалах також припускали, що підприємець живе у Зімбабве та лише зрідка навідується до Великої Британії, тож і «палац» фактично залишився без життя всередині.

«Дім-привид Сассексу» і причина для тривоги
Місцеві мешканці говорять про цю споруду без романтики. Для одних Гамільтон-Палас — символ дивної марнотратності, для інших — реальна загроза. В публікаціях наводили слова жителів, які називали недобудову «домом-привидом Сассексу». Інший мешканець описав її ще різкіше, назвавши «найбіднішим районом Британії» — маючи на увазі, що величезна споруда, яка руйнується, виглядає як протилежність достатку.
І це легко пояснити: покинута будівля з часом перестає бути просто нерухомістю й починає працювати як психологічний подразник. Вона псує краєвид, породжує чутки, викликає відчуття занедбаності й невизначеності. А коли об’єкт стає доступним для проникнення, питання вже не лише в естетиці, а в безпеці.

Небезпечні проникнення і скарги громади
Одна з головних претензій місцевих — слабкий захист території. За словами жителів, огорожу регулярно пошкоджують, і через це підлітки та молодь пробираються на ділянку й прямують до будинку. Для багатьох це перетворилося на «пригодницьку» локацію: прийти, подивитися, зняти відео, похизуватися перед друзями.
Та подібні розваги можуть закінчитися трагедією. Деякі мешканці відкрито називають будівлю «смертельною пасткою». Вони вважають, що об’єкт притягує дітей, яким банально нічим зайнятися, і що влада мала б давно детально перевірити нерухомість і забезпечити, аби вона не становила загрози. Логіка людей проста: якщо підлітки все одно пробираються всередину, ризик не теоретичний, а цілком реальний.

Також звучали побоювання, що занедбаний «палац» провокує антисоціальну поведінку в околицях. Коли є місце, куди можна потрапити безперешкодно і де «ніхто не бачить», це часто стає точкою тяжіння для небажаних дій — від дрібного вандалізму до інших порушень порядку.

Позиція влади: далеко від людей, але перевірка можлива
У районній раді Вілдена раніше пояснювали, що Гамільтон-Палас не стоїть у щільно заселеному районі. За їхніми словами, найближча публічна дорога проходить на східній межі маєтку, а від головної споруди її відділяють поля та лісові ділянки. Тобто будівля розташована не «поруч із будинками», а на відстані.
При цьому в раді наголошували: якщо є занепокоєння щодо небезпечної споруди, мешканці можуть повідомити про це, і тоді буде проведено додаткове розслідування. А питання антисоціальної або незаконної діяльності, як заявляли посадовці, належить до сфери відповідальності поліції.
Та для частини громади такі формулювання звучать як перекладання відповідальності з одного органу на інший. Люди очікують не тільки реакції на звернення, а й реального контролю та попередження ризиків — адже коли йдеться про можливі травми чи смерть, часу на бюрократичні кола може не бути.

Чому історія Гамільтон-Паласу так чіпляє
У цій історії від журналістів Novus News дивує контраст: об’єкт, який задумували як вершину приватної розкоші, нині є порожньою оболонкою. Він ніколи не став домом, не наповнився життям, не виконав жодної соціальної чи культурної функції. Від цього «палац» сприймається не як багатство, а як нагадування про те, що навіть величезні гроші не гарантують завершення амбітних проєктів.
Сьогодні Гамільтон-Палас — це одночасно й дивина, і тривожний сигнал. Для когось — незвична пам’ятка, для інших — джерело проблем, що може привести до біди. І поки будівля стоїть покинутою, питання «що з ним не так» має просту відповідь: він так і не став тим, чим його планували, а натомість перетворився на небезпечну руїну, яку складно ігнорувати.