МОРЕ НА КІНЧИКУ ПЕНЗЛЯ

Я і море: художниця НаХод-ка — про хвилі, дотик пензля і простір, у якому час завмирає

Автор: Ванда Орлова

«Я пишу море тоді, коли мені треба почути тишу», — говорить НаХод-ка. У цій фразі — не лише художній метод, а вся суть її присутності у світі мистецтва. Наталія Ходаковська, відома під псевдонімом НаХод-ка, прийшла до живопису пізно, але впевнено — наче людина, яка нарешті повернулась додому.

Вона віднайшла себе у мистецтві у 53 роки — тоді, коли інші лише дозволяють собі мріяти. Діти подарували їй сертифікат на художній курс. Пензель, фарба і полотно відкрили нову мову — точну, щиру, без фальші. Відтоді Наталія не зупиняється. Її роботи з’являються на виставках, розлітаються по приватних колекціях, живуть у домівках тих, кому близька її тиха сила.

Її море — це не про пейзажі. І не про географію. Це простір пам’яті, стан присутності, безмежна свобода, в якій «не треба слів».

«Море — це мій співрозмовник, мій щоденник, моя молитва. Я просто слухаю і перекладаю почуте на мову кольору», — каже вона. Це не образ — це особиста практика, в якій кожна картина — подих, слухання, жест довіри.

НаХод-ка не боїться глибини. Її море буває лагідним, як дотик матері, і стрімким, як біль, що ще не має слів. Є картини, що дихають спокоєм — як вранішня гладь. Є такі, де хвиля готова знести все — бо саме такий був день, стан. Але завжди — це про щось справжнє.

Її картини — не «про море», вони про нас у ньому. Про зустріч зі своєю пам’яттю: «Коли я беру пензель і доторкаюсь до полотна — чую шум хвиль у собі».

Вона малює ті хвилі, які ми не завжди здатні назвати, але добре відчуваємо. Це може бути дитинство в Криму, перша поїздка на південь, любов, що пахла сіллю, або втрата, яка стихає тільки під шелест води.

Мистецтво НаХод-ки — це простір, де не треба доводити. Тут можна бути вразливим. Відчути. Прожити. «Фарби стали мовою мого серця», — каже вона. І саме ця мова резонує з глядачем — бо це мова не досконалості, а щирості.

Наталія мріє про будинок на березі озера. Не як втечу, а як місце для нових зустрічей — із мистецтвом, із друзями, з тишею, у якій зароджується нове полотно. Вона не женеться за визнанням — вона просто живе. І малює. Як може. Як дихає. Як слухає себе у хвилях.

Тому її ім’я — не випадковість. Це справжня НаХод-ка. Для себе. І для нас.

Facebook сторінка мисткині:  Наталія Ходаковська